Донецький юридичний інститут МВС України

Службова діяльність правоохоронців є стресогенною, навіть екстремальною, адже пов’язана із припиненням злочинних посягань на життя та здоров’я пересічних громадян, часто здійснюється в надзвичайних обставинах та ситуаціях, пов’язаних з підвищеним професійним ризиком, небезпекою для життєдіяльності. Тож, адаптуватися до умов агресивного середовища та підвищити рівень стресостійкості є важливим психологічним вмінням для правоохоронця.

Ганс Сельє, американський ендокринолог, засновник та дослідник «стресу» розглядав стрес як адаптацію особистості в умовах впливу стрес факторів (1936 рік). В перекладі з англ. «стрес» означає тиск, напруження. Невротична особистість, нейросистема якої вчасно не перетравила стресову ситуацію, є напруженою, що виявляється у втраті балансу емоційного, інстинктивного, рухливого та мисленнєвого центрів. Реакція особистості на стрес залежить від сили стресорів і стресостійкості: запасу важливих інформаційно-енергетичних ресурсів для подолання стресових ситуацій.

Сьогодні поняття «стрес» виходить за рамки суто біологічного характеру, його значення розпоширюється на психічний, соціальний та духовний рівні буття особистості й трактується неоднозначно. Поняття «стрес» вживають як фактор розвитку особистості, і як причину різних захворювань. Негативними наслідками стресу є «дистрес» та дезадаптація особистості у суспільстві. Дистрес є вираженням надмірного порушення балансу та втрати ресурсів, що на фізичному рівні проявляється у вигляді психосоматичних симптомів, на психічному ‒ як конфліктність з іншими, як внутрішній конфлікт, відсутність сенсу життя або «ноогенні неврози», за В.Франклом, й на духовному ‒ як втрата віри в Бога, у вищу силу Всесвіту.

Американський лікар Белтруш у 1984 році, досліджуючи негативний вплив стресу на організм людини, створив «Психосемантичну модель виникнення стресу» й довів, що дистрес впливає на порушення механізму розпізнавання клітин й провокує захворювання. Стресові ситуації, що є руйнуючими для психіки особистості називаються ПТСР ‒ посттравматичним стресовим розладом. Його симптоми описані в класифікаторі хвороб МКБ-10 та DSM-4: повторювання травматичних переживань у сновидіннях, в думках, втеча від місць пов'язаних із травмою, зниження соціальних контактів, редукція сили переживань, провали в пам'яті, порушення сну й концентрації уваги.

Тож правоохоронці повинні мати високий рівень стресостійкості. Стресостійкість ‒ це інтегративна властивість особистості, яка характеризується взаємодією інтелектуальних, мотиваційних, характерологічних, вольових складових особистості, які забезпечують їй досягнення цілі в складній емотивній ситуації. Стресостійкість успішної взаємодії з соціальним середовищем визначається за показниками емоційної стійкості, низьким рівенем тривожності, високим рівнем саморегуляції, психологічною готовністю до стресу. Більш стресостійкими в екстремальних умовах є особи з інтернальним локусом контролю, впевнені в собі та неочікуючі схвалення. Стресостійкість залежить від образу життя та вміння справитися із дистресом. Менш стійкими до стресів є тривожні, невпевнені у собі особи з заниженою самооцінкою, що шукають схвалення та неадекватно сприймають ситуацію й себе в ній. Вчений Фармер, серед факторів, що посилюють «схильність» людини до нещасних випадків виділив наступні: невідповідність особистості обраній професії, низький рівень кваліфікації, негативний психофізіологічний стан, низький рівень стресостійкості, особистісні властивості (легковажність, схильність порушувати правила). Отже, в умовах підвищеного впливу стрес-факторів на працівників правоохоронних органів є необхідним розвиток стресостійкості.

Стресостійкість нами розглядається в трьох аспектах: як реакція, як сприйняття та як відношення особистості до стрес-факторів. Реакція ‒ пасивне реагування на стрес-фактор тривожністю, втечою від реальності й неадекватністю поведінки проявом агресивної поведінки (ототожнення із стресовою ситуацією, недиференційний стан самосвідомості у стресі, імпульсивність тощо), або ж готовими автоматизованими позитивними реакціями несвідомо засвоєними разом із батьківськими програмами виховання та розвитку. Сприйняття ‒ усвідомлення цілісності часто повторюваної стресової ситуації та себе в ній: впливу стрес-факторів на реагуючого суб'єкта (потребує розвитку когнітивної або пізнавальної самосвідомості). Відношення ̶ набуття копінг-стратегій або навичок опанувальної поведінки з метою конструктивного самозахисту та впливу на стрес-фактор за принципом: «змінюю внутрішній світ» (набуваю інформаційно-енергетичних ресурсів) та впливаю на зміни в зовнішньому світі (адаптуючись до стрес-факторів, перетворюю світ взаємовідношень з ними). Аналогом вищеозначеного є давня притча про адаптацію в агресивному середовищі: «Тверда морква, потрапляючи до кип'ятку, ‒ стає м'якою; м'яке яйце ̶ твердне, а кава перетворює кип'ячену воду в смачний напій». Відношення як активна позиція до когось або чогось розглядається в трансактному аналізі Е.Бьорна й трактується засновником нейротрансформінгу С.В. Ковальовим як «копінг стратегія». Найбільш адаптованою формою відношення є позитивне ставлення до себе, до інших та до Бога: життя за принципом «В мене все в порядку, у Тебе все в порядку, Всесвіт сповнений ресурсами, Бог створив світ гармонійним».

Деякі з властивостей стресостійкості правоохоронців можна покращувати завдяки сучасним психологічним технологіям (тренінгам). Завдяки роботі психологів вони можуть навчитися опановувати власну поведінку під час стресу та після стресу, але для цього необхідно добре попрацювати над своїм внутрішнім світом ‒ заздалегідь до виникнення дистресу: бути широко інформованим про те, що таке стрес та навчитися «копінг-стратегіям» (навичкам «опанувальної поведінки»). «Копінг» в перекладі з англ. означає «упоратися», «справитися» ‒ здатність людини справитися зі стресовою ситуацією, оволодіти нею. Термін запропоновано Р.С. Лазарусом й означає механізми саморегулювання в стресовій ситуації: поєднує когнітивні, емоційні й поведінкові стратегії, щоб справитись із стресом.

Залежно від активності суб'єкта в стресовій ситуації виокремлюють:

1) проблемно-центрований копінг, коли суб'єкт здійснює активні спроби розв'язати ситуацію, що виникла й вийти із стресу;

2) емоційно-центрований, за якого людина повністю захоплена своїми емоціями і не намагається подолати ситуацію, яка викликала стрес. Такі люди часто нарікають на долю, але нічого не роблять для того, щоб змінити її.

Більшість негативних наслідків стресу зумовлена реакцією людини. Під час короткотривалого (гострого) стресу є можливою актуалізація готових програм реагування; довготривалий стрес (хронічний) потребує перебудови функціональних систем за допомогою психотерапії.

Працівники науково-дослідної лабораторії ДЮІ МВС України організували та провели перший модуль тренінгу «Розвиток стресостійкості» для слухачів магістратури факультету підготовки фахівців для підрозділів Національної поліції України.

Тож, психологічна робота з магістрами триває.

Науково-дослідна лабораторія

з проблемних питань

правоохоронної діяльності

ДЮІ МВС України

Real time web analytics, Heat map tracking