Курсанти 1 курсу факультету №1 ДЮІ МВС України під час зимових свят дуже щасливі бо приїхали додому до своїх близьких, рідних, батькв. Зараз вони ще молоді, успішні, а ми, якими б самостійними нам не хотілося стати, поки потребуємо їхньої допомоги. І вони завжди готові простягнути нам руки.Вони єдині, які всім серцем завжди будуть з нами.
Цінуйте маму. Вона єдина людина в цьому Всесвіті, яка віддасть все на світі, аби ви були щасливі. Цінуйте це, тому що іншої такої людини ви не зустрінете. Більше ніхто не буде любити вас так, як може любити вас мама.
Любіть татусів. Так, вони можуть помилятися, вони можуть бути рідко поруч. Але в ті моменти, коли мужня рука тата лягає на твоє плече, хочеться вірити, що в світі є справжні чоловіки. Хочеться вірити в диво. Я люблю своїх батьків. Мене ще не було, а вони вже дуже чекали мене. Напевно, чекали так, як не чекають більше нічого і ніколи в цілому житті. Тато вже любив мене всім серцем, прикладаючи вухо до маминого живота. Батьки перші кого я побачила, коли ще в дитинстві відкрила очі. Їхні голоси наспівували мені колискову. З дитинства я пам’ятаю мамині руки, які тримали мене над ліжечком. Як вона підкидала мене, до самого неба. І я завжди знала, що вона зловить мене. Вона переживала, що у мене температура, болить живіт чи ріжеться зуб. Мама це та людина, яка крізь сотні тисяч кілометрів відчує мій біль і печаль.
Саме батьки вчили мене, зазначила Тимошенко Марина Олександрывна, курсант 1 курсу факультету № 1, першим словам, від них я вперше дізналася, що таке добро і зло, правда і брехня. Саме вони були самими терплячими і уважними з усіх моїх вчителів, саме вони навчили любити і дізнаватися цей світ. Вони були поруч, коли я виводила перші в своєму житті букви і слова. Батьки були разом зі мною, коли була правильно вирішена перша задача, прочитана моя перша книга, написаний перший в житті твір. Тато завжди знав, як про мене піклуватися. Ну, як знав ?! Намагався. Іноді мені не вистачало його і його слів. Я знаю, що він багато працює, але я знаю, що він це робить для нас.
Батьки завжди поруч зі мною – коли мене щось турбує, коли мені сумно і хочеться, щоб мене пожаліли. Разом з ними я вперше побувала в цирку, каталася на атракціонах в парку і їла найсмачніше морозиво на світі. Я пам’ятаю, як вони вели мене перший раз в школу, міцно тримаючи за руки. Я тоді так хвилювалася, але з їхньою підтримкою мені було нічого не страшно.
Тато завжди поважав мій вибір. Навіть тоді, коли я думала, що всіх кращих чоловіків вже забрали наші мами, я зустріла того, який мені нагадує батька. Він – звичайно не такий, як батько, але дивлячись на нього, я дуже часто думаю про свого тата.
Мої батьки для мене найголовніше в житті. Від них я отримую перші уроки доброти: потрібно з повагою ставитися до старших і завжди допомагати молодшим.
Любіть і цінуйте своїх батьків. Бережіть кожен момент вашого життя, проведений з ними. Адже ці моменти вже ніколи не повторяться. Говоріть, що ви любите, інакше потім буде пізно.
Сектор комунікації
Анастасія Школьна
