Донецький юридичний інститут МВС України

Курсанти Донецького Юридичного інституту МВС України факультету №1Національно поліції України відвідали Апостольський центр соціального- психологічної реабілітації дітей «Надія». Всі хочуть сім'ю, всі хочуть мати маму і тата. Саме тому, що батьки зможуть подарувати ту теплоту і любов, на які заслуговує кожна людина, народжена на нашій планеті. Ці ж діти  з самого дитинства знають, що вони самотні. Але в їх маленьких серцях живе надія, що мама і тато прийдуть і зігріють своїм теплом.

Працівники закладу привітно зустріли курсантську делегацію і ознайомили з територією закладу. Стіни в коридорах були завішані яскравими дитячими малюнками та фотографіями. М’які килими, нові меблі, яскраві іграшки. За дитячими столиками сидить малеча, у них щойно закінчився обід. Малюки чужих не бояться. В оченятах запитання – щось привезли? Майбутні правоохоронці подарували гостинці та пригощали малечу печивом та солодкою водою. Дітки примощуються рядочком на дивані та всі разом смакують.

Діти були дуже раді бачити майбутніх поліцейських та розпитували про навчання та службу. Також розповіли що таке Національна поліція, хто такий поліцейський і яку важливу мету вони виконують для нашої країни. Після спілкування, дітлахи запропонували провести екскурсію спальних приміщень і кімнат де вони граються.

«Коли приходиш до дітвори в дитячий будинок, вони такі щасливі бачити тебе, що обіймаю без всякого зради, з усією щирістю почуттів. А в цей час у тебе стискається серце, і накочуються сльози на очі, але ти їх стримуєш, що б діти не побачили. Цим дітям необхідна турбота, любов» - розповів курсант 1 курсу, Пугачов Ілля.

За той час, що малюки знаходиться в будинку дитини, діти у нас соціально захищені, повністю забезпечені одягом і харчуванням, медикаментозне забезпечення на 100%. Тут з ними працюють виховательки, нянечки, медсестри, логопеди. Персонал весь жіночий. Завжди кажу їм: ви – подвійні мами, і вдома, і тут. Ті люди, що лишилися, справді можуть працювати з дітьми. Бо просто відсиджуватися тут заради зарплати нереально. Дітей треба любити». – говорить директор закладу, Світлана Василівна.

Курсанти цікавилися життям дітей та їх подальшими мріями.  Багато хто з них вже зацікавився професією правоохоронця і в майбутньому мріє їм стати.

В один з перших днів я задалася питанням: «А що буде потім, коли ми повернемося додому?». І через кілька годин я знайшла відповідь на питання – «буде здаватися, що від тебе відірвали частину душі». Я була впевнена, що все буде не так. Ця приємна атмосфера, спілкування та ігри з дітьми, дурощі. Добре, яскраве і тепле світло, яке зігріває зараз і буде зігрівати все життя. І зараз, згадуючи все зі сльозами на очах. Хай та відірвана частинка душі залишиться разом з дітьми. Тому давайте посилати дітям тільки світлі почуття і думки, дружбу, радість, любов, думати про них, як про творчих, талановитих і щасливих дітей, наостанок сказала курсантка 1 курсу, Артеменко Ліза.

Керівництво піклується про рівень життя вихованців і роблять все для того щоб їх проживання було на найкращому рівні, на даний момент у закладі ведуться ремонті роботи.

Курсанти отримали позитивні емоції та багато вражень.
Допомога дітям - це ж так мало, потрібно тільки трішки тепла і доброти, і трохи енергії, щоб що-небудь зробити. Адже всі ми були дітьми, і більшість з нас знає, що таке тепло рук мами, її голос, гарячий чай коли замерз і тепла постіль, коли хворієш. І головне - її посмішка. А у цих діточок такого немає. Адже вони такі ж, як і ми з вами. Адже наш світ - це посмішки наших дітей.

Пам’ятайте: цим дітям не потрібна жалість, цим діткам потрібні увага і любов.

Маємо пам’ятати, що чужих дітей не буває.

Відділ комунікації та міжнародних зв’язків

ДЮІ МВС України

Real time web analytics, Heat map tracking