«Роль Донецького юридичного інституту МВС України в моєму житті неможливо перебільшити» - А.В. Червінчук
І знову до вашої уваги серія публікацій присвячена 27 річчю становлення ДЮІ МВС України, як закладу вищої освіти. Цього разу ми хочемо розповісти вам про людину, яка багато років працює на благо Донецького юридичного інституту МВС України – це кандидат юридичних наук, начальник відділу організації наукової роботи Андрій Червінчук. У інтерв’ю Андрій Васильович поділиться з вами своїми цікавими спогадами..
- Пане Андріє, як починалися Ваші «стосунки» з ДЮІ?
- У житті людини усе колись буває вперше: перші кроки, перші слова, перші отриманні знання. У житті держави також є події, які відбуваються перший раз. Так, 21 серпня 1993 року відкрив свої двері перший в Україні навчальний заклад з підготовки фахівців для підрозділів Державної автомобільної інспекції МВС України. Серед 150 курсантів, котрі переступили у цей день поріг Донецького училища міліції випала честь бути і мені. Під керівництвом начальника училища Анатолія Олександровича Писарева колектив викладачів протягом трьох років із вчорашніх школярів виховував майбутніх правоохоронців.
Яскраві спогади залишили по собі перші дні перебування у навчальному закладі. З батьківською опікою зустрів нас начальник курсу Микола Петрович Савченков, якого за поважний вік та великий авторитет курсанти поміж собою називали «дід». Він вимагав суворого дотримання дисципліни і в той же час завжди міг дати слушну пораду та жартівливо підбадьорити. Старшина курсу Анатолій Борисович Мазур навчив основам організації служби в добових нарядах та організував підтримку внутрішнього порядку на курсі.
- А які Ваші незабутні спогади перших днів навчання?
Неможливо забути відчуття під час першого шикування у міліцейській формі. Так, це були іще костюми радянського зразка із прилаштованою атрибутикою молодої України, але дух єдності та прагнення служити своєму народу переповнював кожного, хто стояв у строю.
Навчальні будні в училищі були цікавими та пізнавальними. На заняттях ми отримували той базис, який у майбутньому і став надійним підґрунтям, необхідним для виконання службових обов’язків правоохоронця.
Стали незабутніми настанови висококваліфікованих викладачів: Миколи Вікторовича Моро (вогнева підготовка), Олександра Івановича Левченка (ОРД), Василя Васильовича Демченка (організація роботи ДАІ) та інших. Але найбільш знаменними для моєї подальшої діяльності стали заняття з адміністративного права, які проводила начальник циклу адміністративного права Діана Сергіївна Любименко. Завдяки її професіоналізму та умінню організувати роботу, я знайшов порозуміння з юридичними науками, а адміністративна галузь права стала визначальною для моєї подальшої діяльності. У 1996 році я закінчив навчальний заклад та здобув кваліфікацію молодшого спеціаліста. Молодим лейтенантом я прийшов до підрозділу Державтоінспекції, де моїм основним напрямом роботи стала адміністративна практика.
- А як ваше життя, Андріє Васильовичу, все ж таки пов’язалося з науково-викладацькою діяльністю?
Після року практичної діяльності я відчув гостру потребу у поповненні багажу знань та продовжив навчання у Донецькому інституті внутрішніх справ заочно.
Час, проведений за підручниками був витрачений не марно. Маючи гідну юридичну підготовку мені набагато простіше вдавалось долати перешкоди службової діяльності, яка була пов’язана із здійсненням провадження у справах про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, розглядом звернень громадян, адміністративним розслідуванням дорожньо-транспортних пригод, представництвом інтересів ДАІ в адміністративних судових процесах.
Набувши безцінного практичного досвіду, я повернувся до рідного вишу та розпочав науково-викладацьку діяльність спочатку на кафедрі адміністративної діяльності ДАІ, а потім у науково-дослідній лабораторії.
- Яку, на Вашу думку, роль зіграв Донецький юридичний інститут МВС України у Вашому житті?
Роль Донецького юридичного інституту МВС України в моєму житті неможливо перебільшити. Лише завдяки йому мені вдалось пройти процес становлення як юриста та правоохоронця, лише завдяки йому маю змогу реалізовувати свої творчі прагнення в якості науковця.
Відділ комунікації та міжнародних зв’язків спільно з Андрієм Червінчуком
