Як все починалось…

Вересень 1998р. Запрошує до себе у кабінет начальник технологічного відділу, інженер-технолог у видавництві «Радянська Донеччина» Кострицька С.С. Вона викладала ще у поліграфічному училищі № 117 м. Донецька в мене теорію та матеріалознавство поліграфічного виробництва.

– Ну що, підеш директором типографії (це зараз «директорка»)?

– Якої типографії?

 – У Донецькому юридичному інституті.

 – А там що, є друкарня? – питаю я.

– Немає. Але ти все організуєш та запустиш обладнання, набереш працівників. Будеш друкувати поліграфічну продукцію, та ще й конкурувати з нами.

–  А якщо не зможу, назад візьмете?

– Зможеш, ти вже майже 8 років працюєш на виробництві. Всі етапи пройшла: від майстра брошурувально-палітурного та друкарського цеху до заступника начальника. Важко буде, це не поліграфія з офсетним друком, а оперативна поліграфія. Це зовсім інше обладнання, нові технології. Шкода розставатися, свої кадри роздавати.

– Але ми ж в одному районі, будемо пішки в гості ходити! – підтримали технологи відділу Світлана Кучер та Ольга Юроца, з якими після закінчення УПІ ім. Ів. Федорова технологічного факультету м. Львова, приїхали «покорять» Донецьк, а саме, видавництво «Радянська Донеччина».

Школа міліції, далі інститут, плідно працював з видавництвом. Майже вся друкована продукція випускалась там, бо це був «флагман» поліграфії у Донецькій області з його цехами та їх потужностями (всі газети області, майже всі журнали, бланкова і образотворча продукція та ін.). А книжкова фабрика, з якої розпочата моя трудова діяльність, де в одну зміну випускали 10-16 тисяч книг в твердій палітурці тільки на одній поточній лінії «Книга-270», де і була захищена моя дипломна робота. І все працювало в 2-3 зміни.

1.10.1998р. Я в кабінеті ректора інституту генерал-майора міліції Титаренко Юрія Леонтійовича. Мій погляд залишився чомусь на погонах. Ноги підгиналися. Дух перехопило. Ніколи в житті я ще не розмовляла з генералом. А він посміхнувся, похлопав по плечу та впевненим чоловічим голосом із серйозним поглядом: «Ну що, директор, давай, працюй. Досить носити гроші на сторону, будемо самі заробляти.». Визначив план роботи та напрямки госпрозрахункової ділянки оперативної поліграфії. Цей підрозділ створено для виконання друкарських робіт, що має сприяти науковій та навчальній діяльності. Випуск якісної поліграфічної продукції за найвищими  технологіями оформлення книг та брошур мав бути можливим завдяки сучасному обладнанню оперативної поліграфії.

І ось 14.01.1999р. На конкурсній основі (поки пройшли всі процеси перевірки), я – директор. Звучить гордо. Аж перехоплює подих. З чого починати? На 3 поверсі ректорату 3 пусті кімнати. Тільки розетки із заземленням…  Спочатку запуск друкарського обладнання - різографа RIZO-3770 (допомагав потім і з ремонтами головний механік видавництва Новіченко В.), встановлення комп’ютерів і принтерів (налагодження та встановлення відповідних програм верстки, дизайну -  допомогала інженер-технолог видавництва Поведа Л.), запуск постпалітурного обладнання (листопідборка башенного типу, термоклейова машина, різаки, ламінатори та ін.). Машини розраховані на маленькі тиражі і собівартість переважно нижча. Вивчали інструкції.

З’явився колектив друкарні. Ці «тендітні» дівчата – верстальниці Оксана Коробова і Світлана Яковчук, друкарка Наталя Кавиршина, дизайнерка Вікторія Пятько, палітурниці Олена Михайленко та Ірина Красова, на яких можна було розраховувати, що завдання буде виконане вчасно і якісно. Не раз змушені були затримуватися на роботі та приходити у вихідний день. Мені вважалося, що ми завжди останніми залишали стіни нашого вузу. І часто було як на виробництві в «гарячому» цеху. Але наша праця відмічалася керівництвом інституту: подяки, грамоти, цінні подарунки, грошова премія, бо зарплати були невисокі. Я дуже вдячна їм за співпрацю.

Завдяки такому обладнанню ми виготовляли: візитні картки, рекламні буклети, вітальні листівки, проспекти, календарі, методичні посібники, брошури, книги, блокноти на пружинах, папки, бухгалтерські бланки та журнали, ламінування документів, тиражування, форматування паперу, переплетення курсових та дипломних робіт, комп’ютерний набір текстів, дизайнерську розробку оригінал-макетів та багато іншого.

Жовтень 2003 р. З приходом ректора інституту Бесчастного Віктора Миколайовича був придбаний кольоровий лазерний принтер «Xerox Phaser 7780», який виконував друк формату SRA3+, що дозволяло видавати повнокольорову продукцію, а саме палітурки для книг, самостійно. Таким чином, ми замкнули на собі повний цикл виготовлення книжно-журнальної продукції: додрукарські, друкарські та післядрукарські процеси.

З кожним кроком збільшувалися обсяги у підготовці та виданні навчальної та наукової книги, довідкової, іміджевої та іншої поліграфічної продукції. Науково-дослідним та редакційно-видавничим відділом інституту розроблено план випуску та поновлення літературою бібліотечного фонду інституту (це посібники, монографії, наукові статті, які пройшли редагування у відділі). Для збільшення можливостей видавнича група увійшла як видавниче відділення до відділу організації наукової роботи інституту під керівництвом проректора з наукової роботи Горбачова В.П. Обслуговувалися поліграфічною продукцією всі круглі столи, міжнародні конференції та інші заходи інституту. Виготовлялись у друкарні інституту іменні блокноти, папки, грамоти, вітальні листівки, друкували фотографії учасників конференції та запис на поверхні CD-диска з назвою заходу і датою її проведення, робили подарункові упаковки та ін. в цей же день.

Разом з навчально-методичним відділом друкували тести до вступу у вуз. Інші підрозділи інституту теж забезпечувались бланковою та журнальною продукцією згідно замовлень.

Стало доброю традицією видавати збірку віршів «Рими в погонах» за загальною редакцією Бесчастного В.М., де увійшли поетичні твори працівників інституту, ветеранів і курсантів. Вони відображали любов до України, свого навчального закладу, обраної професії, висвітлювали чарівність рідної природи та багатогранність людських почуттів і стосунків.

Також з грудня 2000 року виходила в світ газета «Довіра юридичній істині», тепер в повнокольоровій обкладинці, основною тематичною спрямованістю якої була пропаганда міліцейської професії, профорієнтаційна робота, висвітлення діяльності керівництва та громадських формувань інституту. Друкувався збірник наукових праць ДЮІ «Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності» (зараз «Правовий часопис Донбасу»).

Останні роки, перед подіями 2014 року, виготовлення поліграфічної продукції здійснювалося на новому обладнанні: цифровому продуктивному багато-функціональному апараті чорно-білого друку формату А3 KONIKA MINOLTA bizhub PRO 1052 та високопродуктивному повнокольоровому друкувальному комплексі формату SRA3 KONIKA MINOLTA bizhub PRESS C 6000. Цей сучасний цифровий друкувальний комплекс дозволяв значно збільшити обсяги друкарських робіт, підвищити оперативність і якість виготовлення поліграфічної продукції, при цьому суттєво, в рази зменшуючи її собівартість.

Під керівництвом ректора інституту Бесчастного В.М. іміджева поліграфічна продукція інституту вийшла на новий рівень якості. Завдяки художньому смаку розроблені оригінал-макети видань ставали справжнім шедевром. Наприклад, чого варті календарі на новий рік. Це ж історія досягнень інституту... Ти на ньому бачиш все, що тобі потрібно, і, навіть, більше за календар – тут інформація про інститут, дати, числа, логотипи, фотографії… Більш інформаційного та зручного календаря важко знайти!

Друкарня має право на існування. Хай не зараз, трохи пізніше. Належність проведення такого реформування залежить від наявності стратегічного плану розвитку і належного рівня фінансування та матеріально-технічного забезпечення. Це зрозуміло. Але вона вкрай потрібна інституту, як підрозділ саме оперативної поліграфії, де значно будуть економитись державні кошти (на відновлення статті видатків) і все буде «під рукою». І так хочеться розпочати все з початку…

Коробка Олена Федорівна,
 нині бібліотекарка загальної бібліотеки факультету №2