Офіційна пошта        [email protected]

Телефон приймальної ректора   (0564) 94-70-21

Донецький юридичний інститут МВС України

Творити добро можна по-різному. Скажімо, поступитися місцем у громадському транспорті чи пропустити в черзі за квитками людину, яка дуже поспішає. Дрібниці, по-суті, але все ж ви допомогли і зробили комусь приємне. Якщо робити хоча б «краплинку» добра щодня, то це увійде в звичку. Зрештою, добро повинне йти від серця, а не тому, що «так треба».

Бажання творити добро об’єднує людей, наприклад, у благодійні та волонтерські організації. Спільними зусиллями вони мають змогу допомогти тим, хто цього потребує.

Приємно, що є серед нас такі чуйні і готові допомагати люди, котрі поєднують свою життєву діяльність з добрими, непомітними справами. Ще приємніше, що до їх числа входять і курсанти Донецького юридичного інституту МВС України.

Так, курсанти третього курсу факультету №1 Рустам Ейвазов, Михайло Колесник, Дмитро Ігнатенко, Олександр Добрий та Богдан Тодоріка долучилися до ініціативи голови Конгресу азербайджанців Кривого Рогу ім. Джамбула Ейвазова, Акбера Ейвазова, в наданні гуманітарної допомоги на період дії карантину соціально незахищеним верствам населення, які цього потребують: батькам-одинакам, самотнім пенсіонерам, людям з обмеженими фізичними можливостями та іншим.

За словами волонтерів, на сьогоднішній день допомогу у вигляді продуктових наборів надано вже більш ніж 60 криворіжцям.

Варто відмітити, що Конгрес азербайджанців Кривого Рогу ім. Ейвазова Джамбула у 2017 році було названо на честь Джамбула Шафієвича Ейвазова, батька курсанта ДЮІ третього курсу факультету №1 Рустама Ейвазова.

— Мій батько був підполковником внутрішньої служби, доктором філософії в галузі права та мав вчене звання професора, — розповідає Рустам Ейвазов. — Вся його трудова біографія була пов’язана з роботою в правоохоронних органах. Я обрав свій життєвий шлях, дивлячись на досвід батька, якого на жаль вже нема серед нас. Але мені приємно, що його справа живе і сьогодні — це робота Конгресу азербайджанців України в Кривому Розі, головою якого є мій дядько Акбер Ейвазова, рідний брат мого батька.  Хочу відзначити, що у такий, досить непростий для кожного час, ми повинні об’єднувати зусилля і допомагати тим, хто цього найбільше потребує. Бажаємо усім міцного здоров’я!

Друзі, не будьмо байдужими! Разом ми зможемо допомогти тим, кому це дійсно необхідно. А також пам’ятаймо, що добро повертається сторицею.

Відділ комунікацій та міжнародних відносин