5 травня 1949 року у Лондоні десять європейських держав підписали Статут Ради Європи. Документ визначав засади співробітництва держав, що декларували визнання верховенства права та зобов'язувалися забезпечити права та основні свободи людини всім особам, які знаходились під їхньою юрисдикцією. Нині статут цієї організації підписали 47 держав.
Уперше ідею створення Ради Європи висловив колишній прем'єр-міністр Великобританії Вінстон Черчілль 19 вересня 1946 року під час виступу в університеті Цюриху. Констатуючи нерівномірні темпи відбудови повоєнної Європи, він пропонував посилити співробітництво та закликав до створення "Сполучених Штатів Європи" на зразок Сполучених Штатів Америки. 7-11 травня 1948 року на Конгресі Європи у Гаазі, на якому головував Вінстон Черчілль, 750 учасників з 17 європейських країн та спостерігачів зі США та Канади розглянули питання європейської інтеграції, що мало продемонструвати наявність підтримки ідеї європейської єдності, обговорити виклики перед об'єднаною Європою та запропонувати їх вирішення, дати імпульс популяризації цієї ідеї.
5 травня 1949 року Бельгія, Велика Британія, Данія, Ірландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Франція та Швеція у Лондоні підписали Статут Ради Європи (РЄ) з метою поглиблення їхнього співробітництва заради втілення в життя спільних ідеалів і принципів та сприяння економічному і соціальному розвитку. Перше засідання РЄ відкрилося 10 серпня 1949 року в Страсбурзі і тривало майже місяць, під час якого обговорювалися питання відбудови Європи, її поділу на Схід та Захід, озвучено ідею міжнародного суду. Статут Ради Європи визначав її мету, умови членства та основні функції її органів. Вона виступала майданчиком для обговорення питань, що мали спільний інтерес у різних сферах життя, а також прав людини та основних свобод.
Керівним органом Ради Європи став Комітет міністрів з числа міністрів закордонних справ країн-учасниць, рішення якого у відповідних випадках можуть мати обов'язковий або рекомендаційний характер. Парламентська асамблея РЄ, утворена з пропорційної кількості парламентарів країн-учасниць, є дорадчим органом, рішення якої мають рекомендаційний характер. При Раді Європи діє, не входячи до її складу, створений у 1959 році Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі держави-члени, що ратифікували «Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 року.
Упродовж 1960-80-х років Ради Європи отримала визнання в Європі як дієвий орган з регулювання питань, пов'язаних з правами людини та верховенством права, розробивши та втіливши у життя понад 170 багатосторонніх конвенцій та інших угод. До 1980-х років членами Ради Європи були 13 країн, а з початку 1990-х розпочалося стрімке її розширення. Україна приєдналася до Ради Європи 9 листопада 1995 року, ставши її 37-м членом.
Відділ комунікації та міжнародних зв’язків
